I know I’ll never feel the same
I know I may never accept the change, but I want…
Happiness…
©

Неймовірно приємною стала новина, що Київ увійшов до гастрольного туру улюбленого гурту IAMX.
Від моменту придбання квитка до концерту була ніби вічність. І от час {X} настав.
Концерт мав відбутись в київському клубі Sentrum о 20:00.
На вчасний початок я не розраховувала, але все ж приїхала на годину раніше… і була в шоці від черги до клубу, яка закінчувалась десь біля ТРЦ Гулівер (тобто це приблизно кілометр черги).
Такого я ще не бачила за весь свій багаторічний досвід відвідування концертів. Зазвичай організатори за годину запускають глядачів, щоб ті спокійно наповнювали залу та касу бару (тим більш у зимову пору, коли стояти на вулиці і морозити собі кінцівк найменше хочеться). Добре, що я зустріла своїл любих рівненських дівчат Аню і Таню (якби не вони, то я певно ще б зайву годину мерзла у тій черзі).

Десь близько 21 вдалось потрапити у сам Sentrum (нагадаю – концерт мав о 20 вже початись(!)). Охоронці “приязно” пояснювали, що якщо хтось буде виявлятизайву активність, то всіх попруть знову на вулицю – це_якийсь_капець_а_не_організація!

Не пройшло й і ще години, як на сцені з’явились IAMX. І так сумарно маємо 2 години затримки.
Але після епічного виходу Кріса Корнера, з пляшкою вина і величезним букетом, всі пробачили і чекання на холоді у черзі і всі інші негаразди.
А далі півтори години чистого музичного кайфу. Енергетика, яку випромінюють музиканти, просто неймовірна. Новий альбом звучить шикарно. Під час Insomnia в мене з’явились сльози на очах. Важко описувати словами всі ті емоції, що переповнюють, коли чуєш настільки сильне виконання пісень, які так любиш.
Наспівалась до хрипу, натанцювалась до болі в ногах.. і як бонус перебування під сценою – масаж ліктями від усіх, хто був поруч))) та то невеличка плата за те, що виконавці були на відстані витягнутої руки.
Це був прекрасний вечір – дякую всім причетним!

Фото Олени Коваленко (Тобто моє).