На жаль в п’ятницю, я встигла тільки на закінчення виступу гурту “Хамерман знищує віруси“. Вперше про цей гурт я дізналась, ще коли навчалась в школі . Але тоді, пісні аля “Пишу стіхі а хулі толку” мене не вразили), а от зараз це був самий цимус. Вже зрозумілим став весь стьоб і пародійний сарказм. Це певно той виключний випадок, як з Подерев’янським, коли нагромадження ненормативної лексики не викликає відрази, бо ти вкурюєш тему. Цей їх виступ ХЗВ був анонсовано, як бенефіс. Крім солістів були ще цікаві комбінації – я потрапила тільки на виступ з трубачами і аккордионістом Сергієм Топором, який був в чудернацьких чоботах.   Костюми солістів теж були епічні до неможливості. А усі сценічні рухи, разом з текстами пісень, викликали посмішку, яка не сходила з вуст протягом усього концерту.

Фрагменти виступу гурту:

На наступний день я вже приїхала вчасно. Зустріла Анічку Невірковець, яка приїхала на фест з Рівного. Не буде сюрпризом, те що хедлайнерами цього фесту, особисто для мене, був гурт DRUMТИАТР. Дуже рада була бачити Юрка Іздрика, одразу підійшла привітатись, попитати про житєйскі діла. Пораділа їхньому з Грішею приїзду, бо з минулої зустрічі чимало часу пройшло.

А тим часом на головній сцені виступав гурт @TRAKTOR [Attraktor], two piece rock band, фронтменом якого є Олександр Піпа – для мене було відкриттям, що він ще продовжує творчу діяльність та ще й в такому музичному жанрі.

Фрагменти виступу гурту @TRAKTOR [Attraktor], two piece rock band:

Далі свою програму презентував гурт  Vinipuz Mob - вони потішили джазовими мотивами. Я, як завжди, мліла від звуків саксофону. Фрагменти виступу гурту Vinipuz Mob:

До вечора ще було багато часу і я вирішила поблукати по території арт-простору  на Іллінській 16. І чого там тільки не побачиш. Але на те він і арт-простір.     Потім я зустріла Таню Давиденко та Дарину Важинську. Таня була з незвично невеличким фотоапаратом, але це їй не завадило зробити класний фотозвіт.

Ну а далі був той концерт, на який я чекала увесь вечір.  Цього разу DRUMТИАТР виступали з драмером. Єдиним мінусом була та задуха, що царювала в залі, де проходив виступ. KONTRAPUNKT перетворився на сауну (при тому, що головна сцена на вулиці в цей час була пустою – незрозумілий хід організаторів). Всі мокли і пріли.. але не дивлячись на це невтомно танцювали і підспівували. 

Візуальне доповнення було просто шикарне – все в тему, ритмічно і психоделічно. Разом з голосом і музикою це все занурювало в якийсь транс, коли сам ставав єдиним цілим з цим візуально-музичним потоком.

Як на мене, то виступ був досить короткий, хоча… інакше ми б всі там задушились від нестачі кисню і передозу щастя.

Вперше наживо почула покладені на музику “Не вір (Ш) суботі“ та Predator. Прозвучала і “Києве мій” – квінтесенція столичного життя))) і лірична “Де ти літаєш“.

Після концерту мала ще змогу трохи поспілкуватись з Юрком та Грішею і подякувати за класний концерт. Ми трохи посиділи в імпровізованій лаундж-зоні за головною сценою, яка “оформлена” під совковий домашній інтер’єр – старий килим, сервант та крісло. Періодично заглядали фотографи, чим розвіювали псевдо домашню атмосферу. Хоча я і сама не без гріха – попросила Танічку сфотографувати мене з Юрком. Бо, блін, не кожного дня видається спілкування з батьком сучасної української літератури… і моїм улюбленим письменником. Щоб було потім що онукам розказати

І все було б супер, якби не треба було їхати додому (жевріла слабка надія на останню маршрутку – але, як потім виявилось, все було марно).

На душі лишилось приємне тепло від зустрічі з гарними людьми та насичення улюбленою музикою. Добре, що в Києві зараз відбуваються такі нестандартні події, які хоч якось відривають від щоденних новин, від яких може розвинутись суцільна депресія. Для того, щоб далі жити, треба натхнення – яке можна отримати з мистецтва, а в цьому випадку – від нестандартного експериментального мистецтва.

Фото та відео Коваленко Олени, тобто мої

На вході до арсеналу прийшлось проштовхуватись прямо повз Діму Шурова, який все думав через яку частину турнікету йому проходити. Далі ледь не збила з ніг Діму Лазуткіна (багаторічний досвід катання на роликах допоміг вчасно звернути з хибної траєкторії руху).

Ці всі маневри дозволили вчасно потрапити на виступ Іздрика (цей блог скоро буде нагадувати суцільні оповідки про Юрка, але поки вісь подій саме така, тож крутимось навколо неї далі).

Цей виступ майже дублював учорашній. Різниця була в наявності модератора – Мар’яни Савки, та більш пристойного звуку. А тому слайд-шоу з ілюстрацій ніби пороблено – цього разу знову була нє судьба йому запуститись.
От тут добрі люди записали те, як звучала частина з віршами. Особисто мені більш за все подобається Ноктюрн.

Загалом атмосфера була досить приємною. Юрко дотепно жартував, Мар’яна ставила ненав’язливі запитання, всі уважно слухали. Вільних місць не було, народ юрбився біля локації.
Але не полишала думка, що попередній виступ в Могилянці був більш душевний, камерний. А тут, в Арсеналі, була інша атмосфера – відчувалось, що ти на серйозній мистецькій події.

Приблизно через годину прийшов Ірванець, привітався і своєю появою символізував закінчення виступу Іздрика.

Далі афтограф сессія і дівчатка-дівчатка-дівчатка.

Після виступу випадково зустрілась з Олею Камі та Оллі Перехрест, котра рік тому, на моє прохання дати щось почитати з сучасної поезії порадила мені Іздрикову добірку “Ю” (яку я досі їй не можу ніяк повернути).

Також не залишилась непоміченою Танічка Давиденко, з якою я напередодні переписувалась у фейсбуці. Наживо вона неймовірно позитивна і безпосередня людина. Дуже була рада такому знайомству. Шкода не встигла привітатись з  Іллєю Стронґовським, бо знову ж таки дуже поспішала.

Вибігаю з Арсеналу, а тут  Таня з Іздриком. Ну я підмазалась, попросивши мене сфотографувати з Юрієм.

Я до Іздрика, а він мені, ніби впізнавши:
– О! А цілуватись будемо?
Я трохи в шоці
– Не знаю…

Таня фотографувала, а в мене в голові лунала думка “От блін, треба було погоджуватись! Но момєнт утєрян!”. Саме тому в мене такий дивний погляд на тому знімку))))

Фото Олени Коваленко, тобто мої.
Фото з Юрієм Іздриком – Тетяни Давиденко