Якось так вийшло, що ще про жодну подію пов’язану з Сергієм Жаданом я не написала вчасно. Враження про його виступ в рамках благодійного проекту “Війна і слово”, що відбувся 20 січня, не стали винятком.
Кнайп-клуб “Купідон” тріщав по швам! Казали, що вже о 16:00 люди прийшли займати місця, то і не дивно, що до початку виступу в залі було, як в годину пік в метро. Мені якимось дивом вдалось потрапити в середину. На вході молода жінка “наїхала” добряче на хлопця, що збирав гроші за вхід (кошти йшли на підтримку АТО). Аж бридко і соромно було спостерігати цей хамський торг.
Я відверто запитала ту жінку наскільки актуально торгуватись за пару десятків гривень, які підуть на добре діло. Вона зам’ялась і вже через пару хвилин почала знову качати права. Так, з місцем проведення звісно трохи прогадали. Але певно Таня Давиденко не очікувала, що збереться аж стільки людей.
То ж ми утрамбувались і автор почав своє рішуче декламування. Робив він це, як завжди так відверто, що аж мурашки бігали табунами по шкірі. А від деяких віршів стояли сльози в очах. Еміції і енергетика проймала наскрізь.
Шкода, що ноги боліли так, що довго не могла простояти, протрималась тільки годину та зовсім не жалкую!
А на вулиці тим часом творилась справжня зимова казка…