Бувають такі моменти, коли розумієш, що майже весь час зустрічаєшся з одними і тими самими людьми, ви ходите в одні і ті самі заклади… а душа просить нових знайомств та вражень!
Саме в такий момент Катя Кочерга підкинула мені ідею сходити на таємну вечерю від клубу Funtasty. Зазирнувши на фб-сторінку Funtasty одразу відпали жодні сумніви, щодо того, йти чи не йти. На світлинах з минулих зустрічей були веселі усміхнені люди, що спілкувались та гарно проводили час.
Я зв’язалась з організаторами, щоб дізнатись умови “участі” і все виявилось доволі просто – треба було всього лише заповнити і відправити анкету, перевести кошти та чекати інформації, щодо часу та місця проведення. Ближче до часу події Наталя (одна з організаторів та засновників цих зустрічей) зв’язалась зі мною і здала всі явки та паролі.
В день події погода вирішила, що весна не весна без снігу… від самого ранку не було ніякого бажання вилазити з під ковдри, але тяга до пригод таки перемогла. Подивившись мапу місця проведення я дуже переживала, що загублюсь)) Але знайти G13 project studio виявилось набагато легше ніж здавалось на перший погляд. Майже біля самого входу на територію заводу і одразу у око впадала нестандартна будівля студії.
Гості потроху збирались у творчій кухні, де на них вже чекали вишукане вино та домашній лимонад. Час вів до знайомства. Юля ( друга співорганізатор) розказала “правила гри” знайомства – всі стали у коло, та мали назвати своє ім’я та улюблену справу, а також якимось чином цю справу показати) і крім цього, назвати ім’я людини яка представлялась перед цим та показати її хоббі. Хто був у дитячих таборах, тому ця гра була доволі звичною.
Таким чином всі стали вже хоч трошки, але знайомими. Як виявилось, в нас підібралась доволі спортивна та творча компанія – гості майже навпіл розділились на любителів йоги, пілатесу, бігу та фітнесу і відданих малюванню, співу та грі на музичних інструментах.
Після легкого ланчу перейшли до літературної частини вечора, так як темою зустрічі були вірші (можливо саме через такий нахил кількість дівчат значно перевищувала кількість чоловіків).
Ксенія Іголкіна, була заявлена, як “гвіздок програми” та декламувала свої власні вірші. Любовна лірика, часом трагічна, часом світла, здобула доволі теплий відгук слухачів. Також Ксенія розповіла, що сама вона з Сибіру, так про те, як їй було не легко “прижитись” в нас в Києві. Після поетичного перформансу, вечір перейшов у формат “відкритого мікрофону” і кожний міг розповісти улюблений вірш чи уривок з книги. Власне, що і зробила наприклад, Марія, яка читала уривок зі своєї майбутньої книги “Слепая жизнь в коробочках”, про звичайні історії незвичайних людей. Також віршами та безпосередньою манерою виконання потішили Поля та Оля. Ну і звісно респект усім іншим, хто не дивлячись на хвилювання таки зважився поділись таким інтимним, як улюблені вірші. Приємно доповнювала настрій атмосфера зали в якій проходили читання – майже в повній темряві, при світлі свічок… романтика, одним словом.
Та вірші віршами, а обід за розкладом. Як казали організатори вечора – їжа об’єднує людей. Так воно і відбувалось… спілкуванню сприяв фуршетний формат самої вечері. Вільно можна було курсувати з келихом вина від одної частини гостей до іншої. Поговорити на безліч тем та дізнатись багато чого цікавого, трошки занурившись в плин чужого життя.
Ну а далі було продовження літературної частини, що плавно перейшла до смакуванням десерту та чаювання.
Не залишало відчуття того, що ти в гостях у когось знайомого, в домашній атмосфері з дуже приємними людьми. Також доволі незвичним виявився момент розповіді про себе (коли, ти постійно в одній компанії то всі про тебе все вже давно знають – а тут все починалось з чистого аркуша). Виявляється, що в мене доволі бурхливе життя, коли я про нього почала розказувати іншим. В повсякденні такі моменти майже непомітні, а при знайомстві починаєш згадувати найяскравіші враження чи історії, які тим чи іншим чином, дозволяють відновити в пам’яті позитивні емоції, що з ними пов’язані.
Вечір добігав кінця, усі сповнені гарного настрою потроху прощались… думаю, що то було прощання не надовго, бо після такого прекрасно проведеного часу само собою виникало бажання “на біс”. Тобто ми не прощались а розходились до нових зустрічей. Юля та Наталя, як гостинні господині, провели усіх гостей, що були безмежно вдячні за всі ті зусилля, що дівчата доклали, щоб ми всі могли так тепло провести цей березневий вечір.
Також додам, що була дуже рада з усіма познайомитись і величезний респект організаторам!!!