Ліна Костенко пише геніальні вірші, які зколихують внутрішні відчуття та розбурхують національну свідомість. Читаю уривки з її історичного роману “Берестечко” і важко втримати сльози.
“Віки ідуть. А нам усе амінь. Нема спокою між Дніпром і Бугом. Вже стільки літ, вже стільки поколінь! – усе життя – між шаблею і плугом. ” © 