I know I’ll never feel the same
I know I may never accept the change, but I want…
Happiness…
©

Неймовірно приємною стала новина, що Київ увійшов до гастрольного туру улюбленого гурту IAMX.
Від моменту придбання квитка до концерту була ніби вічність. І от час {X} настав.
Концерт мав відбутись в київському клубі Sentrum о 20:00.
На вчасний початок я не розраховувала, але все ж приїхала на годину раніше… і була в шоці від черги до клубу, яка закінчувалась десь біля ТРЦ Гулівер (тобто це приблизно кілометр черги).
Такого я ще не бачила за весь свій багаторічний досвід відвідування концертів. Зазвичай організатори за годину запускають глядачів, щоб ті спокійно наповнювали залу та касу бару (тим більш у зимову пору, коли стояти на вулиці і морозити собі кінцівк найменше хочеться). Добре, що я зустріла своїл любих рівненських дівчат Аню і Таню (якби не вони, то я певно ще б зайву годину мерзла у тій черзі).

Десь близько 21 вдалось потрапити у сам Sentrum (нагадаю – концерт мав о 20 вже початись(!)). Охоронці “приязно” пояснювали, що якщо хтось буде виявлятизайву активність, то всіх попруть знову на вулицю – це_якийсь_капець_а_не_організація!

Не пройшло й і ще години, як на сцені з’явились IAMX. І так сумарно маємо 2 години затримки.
Але після епічного виходу Кріса Корнера, з пляшкою вина і величезним букетом, всі пробачили і чекання на холоді у черзі і всі інші негаразди.
А далі півтори години чистого музичного кайфу. Енергетика, яку випромінюють музиканти, просто неймовірна. Новий альбом звучить шикарно. Під час Insomnia в мене з’явились сльози на очах. Важко описувати словами всі ті емоції, що переповнюють, коли чуєш настільки сильне виконання пісень, які так любиш.
Наспівалась до хрипу, натанцювалась до болі в ногах.. і як бонус перебування під сценою – масаж ліктями від усіх, хто був поруч))) та то невеличка плата за те, що виконавці були на відстані витягнутої руки.
Це був прекрасний вечір – дякую всім причетним!

Фото Олени Коваленко (Тобто моє).

І я вам скажу, що вечір вдався на всі 100%. Андрій “Федот” Федотов, Ярема Стецик і Лев “Скрипа” Скренткович запалили по повній. Це навіть був не концерт – а музичний спектакль! //як зараз кажуть, перформанс))

Більш ніж 2 години шаленої енергетики і драйву. Не танцювати було неможливо, а підспівувати було легко, навіть не знаючи слів.
Публіка зібралась відбірна – люди явно “нє лєвиє”, бо знали що і під яку пісню робити. Виконавці зі сцени називали публіку хористами. Майже під кожну пісню був якийсь флеш-моб, який додавав колориту концерту.

Під кінець виступу всі кричали “Ще!”, але в Андрія Федотова майже вже пропав голос. “Я не можу говорити!”, казав він. “То ти співай!” – пролунало з залу.
Єдине, що трохи вибивало з атмосфери – коментарі місцевого ведучого з Gogol BARdello, де відбувався концерт. Він намагався якось дотепно жартувати, переходячи на відвертий сарказм, видавав якісь підколки в сторону музикантів.. це було дуже недоречно.
Але позитивна енергетика, яка панувала в залі, майже повністю гасила ефект від цих фонових коментарів. Хлопці мають хист до якогось магічного поєднання звуків голосу та інструментів.
Мені, як любителю фольк-року, концерт дуже сподобався! І треба нарешті потрапити на концерт Перкалаби, чого і вам раджу!  

Фото Олени Коваленко, тобто мої.