Попередньо склавши собі програму доповідей які  хотіла б почути, я позбавила себе “мєтаній по мєсту дєйствія”.

Сама конференція була розділена на 4 потоки, які проходили в конференц-залах Президент-готелю.
Милі дівчата зустрічали всіх і допомагали в отриманні бейджів і всякого_різного_рекламного.
Також на “ранніх” пташок чекали ранкові пригощання.

Я не буду переказувати змісту кожного виступу, який я почула, лише опишу тезисно те, що запам’яталось/зацікавило.
Програма для мене почалась з доповіді Оксани Тканко, яка працює на позиції Software Engineer в компанії Skype.

Оксана розповідала про модульне програмування в JavaScript.

Як і анонсувалось, була розкрита тема Asynchronous Module Definition (AMD) API, який визначає асинхронний механізм завантаження модулів та їх залежностей.  Оксана порадила не змішувати синхронний та асинхронний код і показала на практиці чим загрожують таке міксування, що зазвичай виникає, при частковій переробці сайтів. Також було наявно показано наскільки зручним у використанні є модульний підхід та робота з окремими невеличкими файлами.

Усі свої тези Оксана підтверджувала одразу практичними прикладами, а як бонус, уся презентація була “оздоблена” котиками))) *ну куди ж без них*.

Після доповіді я зрозуміла скільки ще мені ще треба вчити.. вчити і вчити… Ну як видно з фото, до Оксани після доповіді, була ціла черга охочих поставити запитання. 
Наступною я відвідала доповідь Олександра Ремінного, який має за плечима багаторічний досвід в розробці програмного забезпечення та вже 2 роки займається автоматизованим тестуванням. Тема презентації була - “Від архітектури системи до приймальних автоматичних тестів, або тестування нефункціональних вимог”

Олександр розказував, що собою являє власне архітектура системи та вплив розробок Carnegie Mellon Software Engineering Institute. Ті хто відвідав цю доповідь змогли більш детально почути про критерії оцінки цілей S.M.A.R.T.

Якщо вірити Олександру, то достатньо 10 Quality Attributes для побудови архітектури та конкретизація кожної вимоги – *це якщо коротко.. дуже коротко*. Ну і не забудьте почитати про Gherkin language (мова бізнес сценаріїв).

Наступною в моїй програмі була доповідь Сергія Шельпука “How to take over the world with artificial intelligence”

Тут вже ніяких котиків) тільки Термінатор, тільки хадкор
Сергій вже два роки очолює створену ним одну з перших в Україні data science групу в компанії SoftServe та працює над розвитком і популяризацією аналізу даних та штучного інтелекту в ІТ комьюніті країни.

За словами Сергія, в захопленні світу головне Perception|Planing|Control.  Ми почули більше про Google driverless car та історію про створення вертольота, яким керував штучний інтелект навчений по методу Reinforcement learning.  Також Сергій розказав про особливості Markov decision processes (MDPs) та A* search algorithm.

Мені сподобалась тема про обладнання, що “навчене” в емуляторі та може самостійно контролювати запуск віртуальних машин при зміні навантаження на “систему”.
Ну і як резюме Сергій додав “А взагалі ви не можете контролювати світ, що навколо вас.. ви навіть не можете контролювати свою дівчину!” і розказав, що фіг зрозумієш, чи дівчина зрадіє квітам, чи по обличчю цим букетом зарядить.. то ж незрозуміло, коли варто дарувати, а коли – ні.

Тепер стало зрозуміло, чому чоловіки рідко дарують квіти – вони просто залякані якимись істеричними неврівноваженими жінками

Далі усіх чекав смачний обід. З бонусів – перша приватна броварня пригощала пивом, а “три медведі” морозивом. айтишникам пиво, дитям мороженое

В перерві зустріла Льошу Зозуленко, з яким знайома по твіттеру. Як виявилось, він працює QA Team Lead’ом. Поговорили про біль мого пошуку роботи та і взагалі про те, як зараз складно бути джуніором без досвіду.

А далі я пішла на виступ Слави Панкратова - “Як домовлятися із керівником та замовником: обираємо потрібний протокол спілкування”.
Слава спочатку трохи всіх привів до тями після обіду простою (але дуже веселою) математичною задачкою, а вже потім перейшов безпосередньо до основної теми доповіді. Усім були роздані листочки з характеристиками, по яким люди в залі мали вибрати ті, які на їх думку найкраще їх характеризують.

В кінці, кожен отримав певну цифру, яка відповідала кольору, а за кольором вже Слава розказував основні “ключі” підходу до кожного з психологічних типів. От так на прикладі було показано одну з інтерпретацій визначення типу з чотирьохсекторної поведінкової моделі, для дослідження поведінки людей в певному оточенні або в певній ситуації (DISC)
Якщо ви ніколи не бачили виступи Слави Панкратова – то  отримайте малесенький семпл:

Шкода, що по часу не все влізло в доповідь, що було анонсовано. Але враження від виступу найкращі, та і сама тема була найбільш близькою для мене, бо “яжеменеджер” по попередньому 6-річному досвіду роботи і нюансів взаємодії з керівництвом та клієнтами мала вище даху.

Далі в моєму розкладі було послухати, як Роман Сенів (в минулому – Agile та Lean консультант в SoftServe) розкриває тему “Doing Agile vs. Being Agile”.

Презентація була розділена на три логічні розділи:
1. We failed because vs. We succeeded despite – “как корабль назовете..”. Про те, як треба позиціонувати себе в робочому процесі. Кому потрібні фейлери та факапери? саміпонімаєтє.
2. Plan-Act-Inspect-Adapt vs. Think-Act-Inspect-Adapt – про негнучкість коли є планування (запланували від початку, але помилились, але вже важко відмовитись бо довго ж планували. А краще б подумали, спробували примінити, що підійшло взяли в повномаштабну роботу, а що не підійшло – викинули та забули, як страшний сон. Якнайшвидший перехід від гіпотез до їх верифікації. Але не все в житті так просто – зазвичай керівництво та замовники вимагають чіткого планування. То ж приходиться якось балансувати.
3. Methodology vs. Empirical Knowledge – *в цей момент презентації я примудрилась порізати руку краєчком блокноту, то ж уся моя увага була зосереджена на тому як зупинити кров, от тому я додам тільки фото зі слайдом, а ви додумайте самі ;)*

У виступі Романа мені особливо сподобався його артистизм, іноді мені здавалось, що я не на конференції а у театрі ім. Франка. Але ця “награність” не дратувала, а навпаки гармонійно вписувалась в загальну стилістику виступу. Глядачі/слухачі зосереджено слухали і внємалі.
Роман підкреслив, що дуже часто невірне трактування книжок і термінів призводить до того, що отриманий результат значно відрізняється від очікуваного. Треба не сліпо слідувати запропонованим схемам, а підлаштовувати їх під свої задачі та отримувати свої індивідуальні варіанти вирішення.

Переходячи до зали, де мала бути наступна доповідь, можна було побачити, як Jason Beres (Sr. Vice President, Developer Tools, Infragistics) відповідає на запитання після свого виступу.

Далі виступав Simon Moores (Managing Director, Zentelligence (Research) Ltd), з доповіддю “Ера можливостей, вікно у часі”. Після виступу можна було знову задуматись про те, як швидко плине час,  як стрімко розвиваються технології. Життя не стоїть на місці,  в найближчому майбутньому можна буде навіть  очікувати інтеграцію девайсів в організм людини (сприятиме найпершим чином цьому – розвиток технологій у медицині). На Саймоні були google glass і він повідав, що планується випуск зменшених версій на кшталт контактних лінз.

На початок наступної доповіді я трошечки запізнилась, але це не завадило перейнятися темою.
Олексій Єгошин (Senior Delivery Manager, Luxoft), людина з понад восьмирічним досвідом роботи в IT на керівних посадах, розказував про “Успіхи проектного управління у кроманьйонців”.
Ось декілька тез, в хронологічному порядку:
– треба завжди озвучувати те у що ти віриш;
– на початку випуску нового продукту треба завойовувати групу новаторів та їх послідовників (ті, хто завжди люблять все нове і купують заради того, щоб спробувати), а далі буде стрімкий зріст продажів;
– інформацію треба доносити так, щоб самому хотілось досягти того, до чого агітуєш;
– команду профі від команди джуніорів відрізняє вміння самоорганізованості;
– варто прочитати книгу “The Art of Possibility” Бенжаміна Цандера;
– недовіра в колективі породжує значну втрати енергії кожного. Ця енергія витрачається на оборону від тих, кому ти не довіряєш, а це значно зменшує ефективність роботи;
– кількісні показники зазвичай негативно впливають на робочій процес і зазвичай викривлюють його – Скажи що треба проект здати до 19-го числа і менеджер душу продасть, щоб це зробити, не дивлячись на можливі нюанси, які потім негативно вплинуть на подальшу долю проекту. Зате за своєчасно виконане завдання він отримає бонус.

Як десерт, організатори SoftServe-IT-Weekend залишили виступ Alistair Cockburn (Agile Guru та співавтор Маніфесту Agile). Доповідь була більше для бізнес аналітиків, власникам проектів, керівникам продуктів. А на завершення – Алістер показав відео, на яких він стрибає з мосту/скелі/літака – от такий він екстремал, виявляється.

Далі в програмі значилась невелика перерва.  Потім вручення почесної нагороди “IT Awards” – перерва трохи затяглась, бо важко було людей відлучити від фуршету)))


Але якимось дивом волонтерам таки вдалось направити всіх до конференс-зали.

Ось нагородження переможця в категорії Quality Assurance:

А так от  виглядали усі щасливі цьогорічні переможці всеукраїнської незалежної нагороди “IT Awards”.

А далі знову продовження фуршету, на якому я зустріла знайомих по QA Road Map - Влада Бабенко, Олексія Зволінськогота та Івана Панасенко (ще постійно стикалась з Валентином Коряко, але все не було змоги підійти привітатись).

Олексій розказав про свої далекоглядні наполеонівські плани,  про свій довгий шлях у пошуку роботи в свій час, і іще багато чого цікавого. Дуже натхненна вийшла розмова.

Та і взагалі вся конференція мені сподобалась – на гарному рівні була як організація так і змістове наповнення. Великий респект організаторам… і тим, хто дочитає цей звіт до кінця