Лєна, знаєш, твоє волосся..
Лєна, знаєш, твоє тіло -
це ніби літо де-небудь у Боснії,
яке згоріло і відлетіло,
і залишився тільки білий попіл
і кілька ниток легкого льону,
а літо-тіло
а тіло-літо
знов за десятком ж/д перегонів..
то твоє літо, Лєна
© Іздрик
Це літо вже минає.
Ми намагаємось вхопити за хвіст його спекотні дні і теплі вечори.
Вечори, що сповнені розмов і прогулянок.
Літні ночі, які хочеться провести на березі моря.
Кохатись на лінії припливу.
Єднатись з природою та одне з одним.
Забувати про те, що хтось є поруч.
Хай сонце буде нашим супутником.
Хай вітер розбещує волосся і тріпочеться у вітрилах, задаючи курсу нашим кораблям.
Солоний морський вітер, ніжний, як наші доторки… нестримний, як наші поцілунки.
